20 | 10 | 2018

Особливості управління аграрними підприємствами за концепцією "ощадного виробництва"

Рейтинг:   / 0
ПлохоОтлично 

Коваль П.В. Особливості управління аграрними підприємствами за концепцією ощадного виробництва. / П.В. Коваль// Економіка АПК. – 2012. - № 5 – С. 91-98.

Аграрна економіка в останні роки набуває не аби якої популярності серед ряду інших сфер економіки, починаючи чергове коло якісно нового циклічного розвитку. Тенденції посилення зацікавленості по відношенню до даної галузі підтверджуються реакцією різних державних і міжнародних інституцій, професійних співтовариств інвесторів, різних верств населення. Причин інтенсифікації такої активності декілька, в одній із наукових робіт автор зробив спробу окреслити їх та систематизувати.  В даному дослідженні ми хотіли б, усвідомлюючи природу та розвиток цих причин, розглянути дещо інший спектр проблематики, який є безпосереднім наслідком їх дії. Мова йтиме про необхідність переосмислення підходів до стратегій поведінки аграрних підприємств, як суб’єкта, що в першу чергу повинен реагувати на глобальні виклики щодо розвитку аграрного бізнесу та аграрної економіки. Під стратегією поведінки аграрного підприємства ми будемо розуміти розробку раціональної системи завдань та системи заходів по їх вирішенню. В загальному випадку такий процес є ні чим іншим, як процесом управління підприємством. Головним акцентом в даному контексті сьогодні повинно стати, на наш погляд, усвідомлення того, що неможливо складні системні проблеми вирішувати простими управлінськими рішеннями слідуючи дискретно-інкрементальному підходу до управління.

Таким чином, аграрні підприємства та агропромислові формування в сучасних обставинах повинні розробляти надсучасні інтелектуалізовані та інформатизовані системи менеджменту, що здатні бути дієвим інструментом на шляху досягнення складних, довготермінових цілей щодо їх економічного розвитку.

Проблеми управління підприємствами є чи не найбільш вивченими та підданими науковому дослідженню з різних ракурсів. В різний час і різні аспекти систем менеджменту підприємств досліджували ряд вітчизняних й зарубіжних вчених, а саме: М. Вебер, А Файоль, Ф. Тейлор, кого заслужено вважають засновниками різних шкіл менеджменту. Окремим аспектам спектру проблем управління  присвячені  роботи  Дж. Марча, Ч. Ліндблома, Дж. фон Неймана, Г. Саймона, Д. Дерлоу, М. Х. Мескона, Ф. Хедоурі та ряду інших. Особливої уваги заслуговують роботи таких вчених як: Т. Байєс, А. Вальд, В.В. Вітлінський, Р.А. Фатхутдінов, М. Л. Джорж, Г. Кокінз, Е. Дьомінг,  Р. Хіггінс, В. П. Савчук, П.Р. Нівен, Р. Каплан, Е. Голдратт, Г. С. Альтшуллєр, О. Д. Гудзинський та інші. Але не дивлячись на надзвичайно вагоме та визнане представництво дослідників, цілий ряд аспектів менеджменту аграрних підприємств залишаються не досконалими та не адаптованими для практичного використання. Серед таких питань окремо слід виділити питання інтелектуалізації та оцінки ефективності менеджменту.

Враховуючи вище сказане, метою даного дослідження є: адаптувати до особливостей сучасного аграрного виробництва новітні концепції управління підприємством, зокрема теорію ощадного виробництва, обґрунтувати необхідність використання її в практиці менеджменту аграрних підприємств, та сформулювати особливості впровадження.

За останні десятиріччя об’єктивний перебіг подій у світі виявив ряд бізнес-структур, які є лідерами в своїх галузях, демонструючи стійкі тенденції щодо нарощування ринкової капіталізації, ефективності розміщення та використання ресурсів, ефективності системи відносин із споживачами, іншими словами – ефективності систем менеджменту. Виникає логічне запитання – Чим характерні ці системи менеджменту, та наскільки вони піддаються поширенню в практику ведення бізнесу? Аналіз оприлюднених даних щодо систем управління в ефективних підприємствах різних галузей, демонструє прихильність їх ТОР-менеджерів до декількох досить популярних концепцій, серед яких: «ощадне виробництво» (Lean Production) [1], «шість сигма» (Syx Sigma) [1], «теорія обмеження систем» (ТОС) [2], «теорія розв’язування винахідницьких задач» (ТРВЗ) [3], «цикл якості Дьомінга» [4]. Забігаючи на перед зазначимо, що дані концепції частково чи в повній мірі впроваджуються у системи менеджменту підприємств одночасно, що забезпечує синергічний ефект від їх функціонування. В даній роботі ми сконцентруємося на одній із них, а саме на концепції ощадного виробництва.
Окремі ідеї щодо нової організації виробництва свого часу сформулював Генрі Форд, але йому не вдалося імплементувати їх у конкретну систему управління та й діловим співтовариством вони не були сприйняті, оскільки на той час дані підходи значно випереджали час. Наступним етапом розробки ідей, які з часом об’єдналися у єдину концепцію «ощадного виробництва», стали зусилля японського інженера Тайіті Оно [5] по інтеграції передового досвіду щодо організації виробничих систем на автомобілебудівному заводі Toyota Motor Corporation. На сьогоднішній день систему ощадного виробництва успішно експлуатують ряд найбільш успішних компаній у своїх галузях, серед яких: Alcoa, The Boeing Company, Porsche, Инструм-Рэнд і ряд інших.

Спершу концепція впроваджувалася у підприємствах із дискретним виробничим потоком (машинобудування), з часом її адаптували до виробничих систем із неперервним виробничим потоком, а сьогодні система проникає до сфери послуг, торгівлі, охорони здоров’я, комунального господарства, інформаційних технологій, управління збройними силами та систем державного управління. Слід зауважити, що проникнення ідей даної концепції до виробничих систем аграрних підприємств є досить стриманим, що викликано рядом причин, головною серед яких, на нашу думку, є особливості функціонування ланцюга по створенню споживчої цінності. Ці особливості випливають із особливостей самого аграрного виробництва, якому притаманні надзвичайно тісний взаємовплив економічних і природних, навіть біологічних процесів відтворення, об’єктивні природні цикли.

Зупинимося коротко на основних аспектах ощадного виробництва. Вузловим поняттям ощадного виробництва є усвідомлення виробником цінності для споживача кінцевого продукту чи послуги. А від так, виробничу систему необхідно створювати не як набір техніки та технологічного обладнання, що приводиться в рух людиною, а як цілісний ланцюг операцій і процесів, що додають дискретну порцію споживчої цінності продукту в процесі проходження ним всього ланцюга. У випадку аграрного виробництва прийнято говорити «від поля - до столу». Економічною суттю віддачі ощадного виробництва є усунення втрат в процесі проходження продукту через повний ланцюг створення споживчої цінності. Іншими словами – необхідно уникати тих операцій і процесів, які не додають споживчої цінності продукту чи послузі, натомість споживають ресурси.

Згідно концепції ощадного виробництва діяльність підприємства слід розглядати в розрізі двох складових: як підсистема процесів, що додають споживчу цінність та ті, що її не додають. Відповідно другу групу процесів прийнято класифікувати як втрати і вони підлягають ліквідації. Розробники концепції: Тайіті Оно, Джеффрі Лайкер та Джеймс П. Вумек [6] виділяють вісім видів втрат, які виникають в умова неефективного управління підприємством:

  • втрати внаслідок надлишкових запасів;
  • втрати внаслідок виробництва продукції, що не відповідає стандартам (брак);
  • втрати внаслідок непотрібних переміщень;
  • втрати внаслідок наявності непотрібних етапів (операцій, процесів);
  • втрати від непотрібного транспортування;
  • втрати часу внаслідок надмірного очікування;
  • втрати внаслідок перевиробництва;
  • втрати внаслідок невикористаного творчого потенціалу працівників.

Сьогодні, в результаті значного поширення концепції ощадного виробництва та її удосконалення виділяють ще два види втрат. Перший – нерівномірність виконання операцій, що викликані часто не варіабельністю попиту кінцевого споживача, а особливостями виробничої системи. Саме цей вид втрат властивий, на нашу думку, аграрному виробництву. Другий – перевантаження техніки й обладнання, а також операторів та виконавців. Даний вид втрат також в значній мірі притаманний аграрному виробництву, де традиційно існують так звані напружені періоди щодо виконання певних робіт.

Практика результативного впровадження концепції ощадного виробництва та її аналіз, дозволили узагальнити технологію розробки системи менеджменту на основі ощадного виробництва та її впровадження, із урахуванням індивідуальних вимог та диференціального підходу до кожного конкретного підприємства і сформулювати основні принципи ефективного менеджменту на її основі:

  • необхідно обґрунтувати концепцію продукту та визначити його споживчу цінність;
  • обґрунтувати та створити потік генерування споживчої цінності;
  • завдяки організаційним, технологічним і економічним заходам, забезпечити неперервне функціонування потоку створення споживчої цінності;
  • спровокувати споживача та дати йому можливість витягувати продукт із виробничої системи;
  • створити умови постійного самовдосконалення.

Як уже зазначалося, аграрне виробництво характеризується рядом особливостей властивих виключно даній галузі. З метою адаптації окремих аспектів ощадного виробництва для використання в практиці менеджменту аграрних підприємств, спробуємо сформулювати мету та визначити суть такої системи менеджменту.

У загальному випадку, метою розробки та впровадження системи менеджменту аграрного підприємства на основі ощадного виробництва – «ощадне аграрне підприємство» є: побудувати систему по створенню споживчої цінності для споживача, здатну швидко реагувати на його запити, та реагувати на виклики, що формуються на ринку певного продукту, з метою досягнення підприємством очікуваних економічних цілей, за різних сценаріїв розвитку кон’юнктури ринку, в тому числі і за умови падіння попиту. Важливо зазначити, що виробнича система «ощадного аграрного підприємства» покликана не лише реагувати на виклики ринків та зміни у потребах споживача, а часто індукувати у групи споживачів усвідомлення певної потреби, тим самим випереджати об’єктивний процес формування потреби й виховувати цільовий ринок, при цьому така система не створює нагромаджень перехідних і проміжних запасів – «прихованого підприємства». Останній висновок набуває в сучасних умовах особливого значення, з огляду на необхідність поширення органічної продукції, та екологічно безпечних базових технологій виробництва продуктів харчування, на противагу масовому виробництву із застосуванням досягнень генної інженерії та хімічної промисловості.

Економіко-організаційна суть концепції ощадного виробництва в умовах управління аграрним підприємством, полягає в функціонуванні системи бізнес-процесів, яка потребує менші прямі затрати праці, капітальні інвестиції, просторового базису для розширення виробництва, матеріалів і часу на всіх стадіях створення споживчої цінності. З точки зору ефективного управління відносинами із споживачем, ощадне виробництво це системний підхід по перманентному виявленню втрат і пошуку шляхів їх уникнення, з метою скорочення часового лагу між розміщенням замовлення та його виконанням.

В ринкових умовах часто виникає необхідність адекватної реакції виробника на виклики, що формуються під впливом ряду чинників і змушують його змінювати виробничу систему загалом, або її складові, зокрема: галузеву структуру підприємства, структуру посівних площ, структуру поголів’я. Це, в свою чергу, вимагає коригування цілого ряду операційних аспектів ведення бізнесу: зміни базових технологій виробництва продукції, зміни системи машин, зміни чи удосконалення технологічного обладнання, зміни раціонів і норм годівлі худоби та птиці й інше.
Особливістю аграрного виробництва є те, що такі зміни потрібно здійснювати у стислі строки та  чітко визначені періоди протягом року, що пояснюється агротехнічними та зоотехнічними вимогами. Змінити номенклатуру ярих культур у сівозміні можна лише на весні перед посівною кампанією, і лише за умови однотипної осінньої підготовки ґрунту. Зміни в структурі озимих культур, можливі лише в осінній період за умови оптимальної підготовки ґрунту – за технологіями зайнятих, сидеральних парів, парового чи напівпарового обробітку ґрунту, системи попередників і  інших факторів. Змінити структуру стада, можливо за умови зміни кормової бази, що в значній мірі пов’язано із галузями рослинництва.

Крім того, означені зміни можуть потребувати перепідготовки персоналу та значних капіталовкладень в певні часові періоди, що може не сприяти, а навпаки перешкоджати підвищенню ефективності господарювання.

Враховуючи ці та цілий ряд інших особливостей аграрного виробництва, необхідно переосмислити параметри та показники на яких акцентує увагу ощадне виробництво, саме в контексті аграрного виробництва. Основна ідея ощадного виробництва – скоротити час виконання замовлення, але це властиво промисловому підприємству. Можливо ощадне виробництво неможливо впроваджувати в аграрних підприємствах? Адже в аграрному підприємстві характер організації основного виробництва не позамовний і можливо навіть не серійний. Дані варіанти типів виробництва застосовні в окремих галузях аграрного виробництва – деякі галузі тваринництва, овочівництво закритого ґрунту. Скажімо, у птахівництві можна розмістити і виконати замовлення без значних змін у виробничій системі на виробництво партії добового молодняку певного виду птиці, певного кросу (за наявності батьківського стада) у заданий час. У скотарстві, на задану дату можна одержати заданий розмір поголів’я нетелів певної породи, причому запліднених сексованою спермою із програмованими характеристиками майбутнього приплоду – стать, маса при народженні, порода, очікувана продуктивність. Свинарство також піддається програмуванню виконання замовлень, з певними умовами. В галузі овочівництва закритого ґрунту можна в заданий час виробити партію певної овочевої продукції – зелені овочі, томати, гриби.

Проаналізувавши дані приклади, можемо прийти до висновку, що запропонований підхід до організації виробництва можливий у тих галузях, де частково нівелюється вплив природної циклічності, та технологія виробництва має неперервно-ітераційний характер.

Стосовно інших галузей аграрного виробництва, можемо зазначити, що для них замовлення набуває дещо іншого змісту, замовлення розміщується у інших вимірах не у форматі В2В (бізнес для бізнесу) чи В2С (бізнес для кінцевого споживача), а в форматі М2М (ринок для ринку). Масштаби таких виробництв значно більші, строки виконання замовлень більш тривалі й визначаються технологічними циклами. Слід зазначити, що в умовах глобалізації економіки в цілому та аграрної економіки зокрема, вплив технологічних та природних циклів схильний до ефекту згладжування на локальних ринках.

Таким чином, приходимо до висновку, що вузлові аспекти концепції ощадного виробництва у класичному варіанті, застосовні для аграрних підприємств за умови певної адаптації. Прикладами впровадження технологічних аспектів ощадного виробництва у рослинництві та тваринництві є застосування «мінімальної» та «нульової» технології при вирощуванні сільськогосподарських культур, застосування змішаного, а не роздільного згодовування різних кормів із одноразовим роздаванням кормів у скотарстві, виведенням скоростиглих гібридів та інше.

Серед основних параметрів характерних ощадному виробництву є цикл виконання замовлення – проміжок часу протягом якого відбувається створення додаткової цінності. Відповідно основним показником оцінки ефективності ощадного виробництва, крім системи показників оцінки загальної економічної ефективності підприємства,  є ефективність виробничого циклу, як відношення тривалості процесу створення додаткової цінності до тривалості виконання замовлення. Для оцінки ефективності господарського циклу аграрного підприємства пропонуємо використовувати наступну методику:



Чисельник і знаменник даного співвідношення для аграрного підприємства набуває особливих форм, які потребують детального пояснення. Під тривалістю процесу створення додаткової споживчої цінності доцільно розуміти прямі затрати праці як у натуральному так і в вартісному виразі, крім того необхідно враховувати, що в сільськогосподарському виробництві робочий період (період безпосереднього впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці) не співпадає із тривалістю виробничого періоду, особливо це чітко проявляється у рослинництві. Під тривалістю господарського циклу, виконання виробничої програми аграрного підприємства, вважаємо за доцільне взяти період обороту авансованого капіталу, оскільки цей показник відображає всі аспекти швидкості використання основного та оборотного капіталу підприємства, включаючи оборотність дебіторської заборгованості. Період інкасації дебіторської заборгованості є завершальною складовою повного циклу виконання господарських задач – від залучення у виробництво ресурсів до одержання чистого доходу від реалізованої продукції та надходження грошових коштів.

Спробуємо оцінити даний показник для сукупності аграрних підприємств Білоцерківського та Кагарлицького районів Київської області. Обрані підприємства є багатогалузевими підприємствами середнього за масштабами розміру, із подібною галузевою структурою та рівнем спеціалізації. Тривалість процесу створення додаткової споживчої цінності розраховуємо як суму прямих затрат праці по рослинництву та тваринництву. Тривалість виконання виробничої програми – відношення нормативного господарського циклу (рік) до частки від ділення чистого доходу підприємства за рік на середньорічну вартість авансованого капіталу. Розрахунок вказаного показника наводимо у таблиці 1, де за статистичними даними 24-ох підприємств одержали крос секційний ряд даних із значним розмахом від 0,06 рівня ефективності господарського циклу до 0,93. Значення даного показника по кожному із підприємств демонструє, яка частка часу із тривалості господарського циклу затрачена на створення додаткової споживчої цінності, а яка використана не результативно – на очікування, на створення надлишкових запасів, на виробництво браку, при цьому відбувалося споживання ресурсів.

Уже лише цей факт викликає необхідність подальшого аналізу даного показника в розрізі підприємств, їх ефективності господарювання, продуктивності праці в даних підприємствах та деяких інших аспектів. Для цього розрахуємо по цій же сукупності підприємств, за цей же період, технічну ефективність використання ресурсів, використовуючи один із методів непараметричного аналізу оцінки ефективності та продуктивності виробництва, метод аналізу оболонки даних (АОД). Даний метод і показник є одними із найбільш показових інструментів економічного аналізу ведення бізнесу в аграрному секторі економіки. Суть методу полягає в тому, що ми маємо можливість оцінити потенціал кожного підприємства із досліджуваної сукупності, не виходячи за межі того простору умов, який цими підприємствами сформований. Іншими словами, ми програмуємо необхідні заходи для підприємства щодо максимізації ефективності використання ресурсів, а також кількісні оцінки заходів по оптимізації ресурсної системи аграрного підприємства.

Теорію та математичні викладки даного методу автором більш детально розглянуто в одному із наукових досліджень присвяченому ефективності економічного зростання аграрного підприємства , в цьому дослідженні ми скористаємося даним методом для повного аналізу окремих важливих сторін розвитку підприємства, а саме – ефективність господарського циклу. Шляхом порівняння технічної ефективності використання ресурсів та ефективності господарського циклу, спробуємо виявити залежності між ними, а також природу синхронності та асинхронності їх зміни, в залежності від продуктивності праці та ефективності створення споживчої цінності.

З таблиці бачимо, що рівень ефективності господарського циклу, розрахованого у відповідності із запропонованою методикою, вищий по тих підприємствах, у яких вищий рівень технічної ефективності використання ресурсів. Аналітичні групування сукупності підприємств за ефективністю господарського циклу, в якості групувальної ознаки, засвідчують синхронність зростання її із технічною ефективністю. Розрахунки наводимо в таблиці 2.

З таблиці 2 та рисунка 1 ми бачимо, що зі зростанням рівня ефективності господарського циклу зростає технічна ефективність використання ресурсів аграрних підприємств, причому темпи такого зростання різні, що на наш погляд потребує додаткового вивчення.

За групами визначеними в попередньому групуванні ми розрахували середні величини чисельності зайнятих у рослинництві та тваринництві досліджуваних підприємств, а також середньорічну продуктивність праці. Розрахунки засвідчують зростання продуктивності праці зі зростанням ефективності господарського циклу і навпаки. Розкриваються цими розрахунками і темпи зростання продуктивності праці й технічної ефективності використання ресурсів. На рисунку 2 ми бачимо, що до третьої групи потрапили підприємства із найвищим середнім показником зайнятих у галузях тваринництва. Це супроводжується незначним зростанням продуктивності праці по підприємству, але говорить про нижчий рівень продуктивності праці у тваринництві порівняно із галузями рослинництва, а також про значні відмінності циклів створення споживчих цінностей та їх ефективності.

Світова практика використання інструментів ощадного виробництва оперує прийнятними рівнями ефективності виробничих циклів у залежності від способів організації ланцюгів по створенню споживчої цінності. Прийнято вважати, що найвищий рівень ефективності циклу виробництва притаманний неперервному виробництву – 80%, при цьому типовим для реального бізнесу є рівень 30%. На думку автора саме галузі тваринництва найбільше відповідають характеру неперервного виробництва, оскільки виробнича система тваринництва передбачає виконання технологічних операцій на відокремлених ділянках окремими працівниками, які постійно повторюються протягом року. За сучасних технологій однотипність операцій у тваринництві зростає.

Говорячи про галузі рослинництва, вважаємо за доцільне провести наступні логічні судження. Світовий досвід говорить про найвищі рівні ефективності виробничого циклу в галузях механічної обробки, позамовного виготовлення, збирання - на рівні від 20% до 35%. Оскільки досвід ощадного аграрного підприємства не значний, то провівши певні аналогії до певної міри можемо використати як цільові рівні саме ці дані. Фактичні значення для виробничих циклів в таких галузях складають відповідно від 1% до 15% . Галузі рослинництва характеризуються певними рисами позамовного виробництва з відокремленими частинами виробництва – технологічні стадії, які виконуються в різний час, часто різними виконавцями та різними знаряддями праці.

Оцінка ефективності виробництва за календарний рік, за допомогою запропонованого показника рівень ефективності господарського циклу, значно відрізняється по різних підприємствах досліджуваної сукупності. Це може бути викликане співвідношенням галузей, але головною причиною, на нашу думку, є відмінності в способах організації систем по створенню споживчих цінностей, продуктивності праці, наявності надлишкових запасів, наявності зайвих операцій і процесів, зайвих транспортних операцій і інших втрат.

Таким чином, можемо стверджувати про необхідність використання інструментів ощадного виробництва в системах менеджменту аграрними підприємствами. Для оцінки ефективності такої системи може бути використана запропонована методика оцінки рівня ефективності господарського циклу. Запропоновані вище розробки мають цілий спектр напрямків щодо поглиблення досліджень та їх удосконалення: проблеми якості і поєднання концепцій «шість сигма» + «ощадне виробництво», адаптація методик по оцінці ефективності виробничих циклів окремих галузей та продуктів, а також інших інструментів і підходів, які притаманні стратегії розвитку підприємства «випереджати не наздоганяючи».

Список використаних джерел

  1. Джордж Л. Майкл Бережливое производство + шесть сигм: Комбинируя качество шести сигм со скоростью бережливого производства / Майкл Л. Джордж; [пер. с англ. ] – [2-е изд. ] – М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. – 360 с. – (серия «Модели менеджмента ведущих корпораций).
  2. Голдратт Э. М., Кокс Дж. Цель. Процесс непрерывного улучшения. Цель-2. Дело не в везенье /  Элия М. Голдратт; Пер. с англ. – К.: Издательский дом "Максимум", 2008. – 778 с.
  3. Альтшуллер Г. Найти идею: Введение в ТРИЗ – теорию решения  изобретательских задач / Генрих Альтшуллер. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007.- 400 с.
  4. Деминг Э. Выход из кризиса: Новая парадигма управления людьми, системами и процессами / Эдвардс Деминг; Пер. с англ. -  2-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – 419 с.
  5. Вумек Джеймс П., Джонс Даниел Т. Бережливое производство. Как избавиться от потерь и добиться процветания вашей компании. -М.,: «Альпина Паблишер», 2011. ISBN 978-5-9614-1654-1
  6. Тайити Оно. Производственная система Тойоты: уходя от массового производства. — М: Издательство ИКСИ, 2012. ISBN 978-5-903148-39-4
  7. Річна статистична звітність підприємств Білоцерківського та Кагарлицького районів Київської області за 2000 – 2010 р.р.

 

Написать комментарий

    Submit to FacebookSubmit to Google PlusSubmit to TwitterSubmit to LinkedIn